Карта України з окупованими територіями: вересень 2026

Станом на 1 червня 2026 року під російським контролем залишалося 116 165 км² міжнародно визнаної території України — 19,25% площі держави. Цифра охоплює Крим, майже всю Луганщину, більшу частину Донеччини й значні масиви Запорізької та Херсонської областей. Для читача з Одещини, Миколаївщини, Херсонщини чи Запорізької області саме локальна лінія контролю визначає, якою дорогою ви доїдете до обласного центру, чи працює водогін і чи відкритий пункт видачі допомоги.

Карта України з окупованими територіями за вересень 2026 року вже не збігається зі знімком кінця 2022-го. На правобережжі Херсонщини лінія стоїть по Дніпру від листопада 2022-го, а на Запорізькій області за 2025–2026 роки вона зсунулася на десятки кілометрів ближче до обласного центру з півдня. Міністерство розвитку громад востаннє оновило офіційний Перелік територій бойових дій і тимчасової окупації змінами, що набрали чинності 21 серпня 2026 року: правовий статус громад змінюють наказом, а не кольором на інтерактивній мапі.

Інститут вивчення війни 19 вересня оцінив, що за 2026 рік російські сили підтверджено зайняли 147,7 км² і 40 населених пунктів, тоді як українські сили повернули щонайменше 972,56 км² і 60 пунктів. Якщо додати зони інфільтрації без стійкого контролю, російський приріст за рік сягає 718,8 км². Більшість цих змін припала на Донеччину й стик із Запорізькою областю, а не на Одещину.

Одещина: межа українського контролю

Суходіл Одеської області станом на 22 вересня 2026 року перебуває під контролем України. Окупованої суші в адміністративних межах області немає. Найближча спірна ділянка — Кінбурнський півострів Миколаївської області за лиманом і далі лівий берег Дніпра на Херсонщині. Від Одеси до Миколаєва трасою М-14 близько 130 км, від Одеси до Очакова — близько 143 км дорогами.

Для одеситів лінія контролю означає не блокпост на в’їзді в район, а обмеження на узбережжі. 11 червня 2026 року оперативно-тактичне угруповання «Одеса» разом з обласною військовою адміністрацією запровадило особливий режим на пляжних зонах і в прибережній смузі Чорного моря: в’їзд і перебування цивільних на окремих ділянках заборонені. Порти Великої Одеси працюють у межах зернового й контейнерного коридору, але рейси і складська логістика залежать від повітряної тривоги та ударів по енергетиці, а не від наземного фронту в самій області.

У Переліку Мінрозвитку Одеська область лишається серед територій, де фіксують можливі бойові дії. Це стосується громад узбережжя та прикордоння, не окупації райцентрів. До Ізмаїла, Білгорода-Дністровського чи Подільська ви доїжджаєте українськими дорогами; черги виникають на пунктах пропуску з Молдовою, а не на лінії зіткнення.

Миколаївщина: лінія фронту на косі

Єдина ділянка Миколаївської області поза стійким контролем України — Кінбурнський півострів. За оцінкою, зведеною з даних DeepState на серпень 2026 року, це близько 0,5% площі області. Решта території, включно з Миколаєвом, Снігурівкою, Баштанкою й Вознесенськом, під українською владою. Снігурівку звільнили в листопаді 2022 року; відтоді наземна лінія вглиб області не повернулася.

Коса лежить за 4–7,5 км води від Очакова. До Миколаєва від Очакова 61 км трасою. 25 червня 2026 року Сили оборони скинули з дрона державний прапор на косі й змусили частину російських підрозділів зійти з окремих позицій. Речник ВМС тоді прямо сказав: зона бойових дій лишається, про звільнення можна говорити лише після висадки морської піхоти. У серпні командир ОТУ «Одеса» оцінював присутність противника на півострові більш ніж у 2,5 тисячі осіб і говорив про вогневий, не фізичний контроль ЗСУ.

Для цивільних Миколаївщини це означає обстріли Очаківської громади й південного узбережжя та закритий вихід морських суден з портів Миколаєва через Дніпровсько-Бузький лиман. Сам обласний центр стоїть за десятки кілометрів від коси, але логістика портів і ризик дронів із півострова не зникли за літо 2026 року.

Херсонщина: кордон окупації по районах

Лінія контролю в Херсонській області від 11 листопада 2022 року проходить переважно по Дніпру. Правий берег з містом Херсон і більшістю Бериславського та Херсонського районів — під Україною. Лівий берег з Генічеським, Скадовським і Каховським районами, містами Каховка, Нова Каховка, Гола Пристань, Олешки, Скадовськ і Генічеськ — під окупацією. За оцінками, які повторюють українські огляди 2026 року, це близько 70–73% площі області; окремого офіційного знімка в квадратних кілометрах на 22 вересня немає.

На правобережжі Херсонщини до війни було близько 40 тисяч гектарів зрошення. На початок червня 2026-го обласна адміністрація звітувала про відновлення поливу майже на 4 тисячах гектарів — близько 10% довоєнного обсягу правого берега, з планом вийти на 5 тисяч до кінця року. На лівобережжі після підриву Каховської ГЕС 6 червня 2023 року система зрошення зруйнована повністю. Централізоване водопостачання на підконтрольній частині області відновлюють свердловинами й новими водогонами; мережі залишаються ціллю ударів.

В окупованих Олешках українська сторона у вересні 2026-го оцінювала залишок цивільних приблизно в 2 тисячі з довоєнних 24 тисяч і добивалася гуманітарного коридору. Виїзд з лівого берега через офіційні пункти для більшості родин недоступний. Послуги банку, пенсії за українськими правилами й лікарняні листки на ТОТ не діють: оформити їх можна лише після виїзду на підконтрольну територію Херсонщини, Миколаївщини або Дніпропетровщини.

Важливо. Інтерактивна мапа фіксує фізичний контроль на дату оновлення, а Перелік Мінрозвитку — правовий статус громади для виплат, податків і компенсацій. Розбіжність між кольором на карті й рядком у наказі для прифронтових сіл Херсонського та Бериславського районів трапляється тижнями.

Запорізька область: розподіл контролю

Запоріжжя, Вільнянськ, більша частина Запорізького району й смуга на північ від Оріхова залишаються під Україною. Мелітополь, Бердянськ, Енергодар із Запорізькою АЕС, Токмак і Василівка — під окупацією з 2022 року. У червні 2026-го профільне видання з посиланням на DeepState оцінювало російський контроль як трохи більше ніж дві третини площі області. Точнішої офіційної цифри на вересень немає.

Найближча до обласного центру ділянка зіткнення — район Степногірська. Дорогами від Степногірська до Запоріжжя 39 км. Оріхів стоїть за 63 км трасою від обласного центру. 18–19 вересня Інститут вивчення війни зафіксував обмежені російські атаки на заході області без підтвердженого просування; заяви противника про південну околицю Оріхова незалежно не підтверджено. На Гуляйпільському напрямку обидві сторони протягом року мали тактичні успіхи на окремих ділянках.

Запорізька АЕС під російським контролем з березня 2022-го й не виробляє електроенергію з вересня 2022-го. Для громад правого берега це не «вимикач у розетці», а ризик ударів по підстанціях і графіки відключень. Цивільна логістика Мелітополя й Бердянська з рештою України розірвана: прямого наземного коридору немає.

Рух людей і вантажів

Траса М-14 «Одеса — Мелітополь — Новоазовськ» розірвана на лінії контролю в Херсонській і Запорізькій областях. Відрізок Одеса — Миколаїв — Херсон працює, але з обмеженнями: у січні 2026-го рух Херсон — Миколаїв тимчасово зупиняли через пошкодження антидронових сіток, реконструкцію розширення між Одесою і Миколаєвом станом на серпень не розпочали. На підконтрольній Херсонщині на 22 вересня антидроновими сітками закрито близько 270 км доріг.

На практиці маршрут Одеса — Запоріжжя йде вглиб через Кривий Ріг або Дніпро, а не вздовж моря. Час у дорозі зростає на 3–6 годин порівняно з довоєнною М-14 залежно від блокпостів і комендантської години. Залізниця Одеса — Миколаїв — Харків працює з обмеженням нічних рейсів і пріоритетом вантажів оборони.

Приклад. Родина з Бериславського району Херсонщини везе гуманітарну допомогу родичам у Запоріжжя. Прямий шлях через Каховку закритий з 2022 року. Вони їдуть на Миколаїв, далі на Кривий Ріг і Дніпро. На дорогу закладають світловий день, перевіряють актуальність пунктів пропуску в застосунку військової адміністрації й не планують нічний транзит через прифронтові громади Запорізького району.

Евакуація з прибережних громад Херсонського району й сіл на південь від Запоріжжя йде автобусами громад і волонтерськими колонами визначеними коридорами. З лівобережжя Херсонщини й з Мелітопольського напрямку легального «зеленого» коридору станом на вересень 2026-го немає.

Джерела: Kyiv Post (площа окупації на 1 червня 2026), оцінки DeepState / огляди червня–серпня 2026, дані Херсонської ОДА щодо зрошення на червень 2026, відстані за дорожніми довідниками.

Коротко. Мапа на 22 вересня 2026-го для чотирьох областей така: Одещина без окупованого суходолу, Миколаївщина з однією косою, Херсонщина розрізана Дніпром, Запорізька область — з фронтом за десятки кілометрів від обласного центру. Цифри площі по областях розходяться між оглядами на кілька відсоткових пунктів, бо «сіра зона» й затримка оновлення карт під час операцій ЗСУ дають різний контур на одну й ту саму дату.

Що робити далі

Якщо ви з Одещини й плануєте поїздку на Миколаївщину або в Херсон — перевірте наказ про режим на узбережжі й стан М-14 у день виїзду. Закладіть 1–2 години на блокпости. Окремого дозволу на транзит між цими обласними центрами немає, але комендантська година різна в громадах.

Якщо ви з Миколаївщини й живете в Очаківській громаді — орієнтуйтеся на офіційні повідомлення ОВА, а не на відео з прапором на косі. Виїзд до Миколаєва дорогою 61 км; морський шлях через лиман для цивільних закритий.

Якщо ви з правобережжя Херсонщини й вирішуєте питання води, субсидії чи компенсації — дивіться статус вашої громади в Переліку Мінрозвитку редакції після 21 серпня 2026 року. Відновлення поливу на конкретному полі займає сезон, не тиждень; централізовану воду в частині сіл досі замінюють підвозом.

Якщо ви із Запорізької області й вам потрібно в Одесу чи Миколаїв — не плануйте М-14 через Василівку й Мелітополь. Маршрут через Дніпро додає години, але проходить територією під контролем України. Перед виїздом з прифронтових громад уточніть, чи не оголошено обов’язкову евакуацію саме вашого населеного пункту.