Літак МіГ-29: цифри, втрати і застосування

Літак МіГ-29 — легкий винищувач четвертого покоління з двома двигунами РД-33, максимальною швидкістю близько 2 450 км/год на висоті й практичною дальністю 1 430 км на внутрішньому паливі. Станом на 2026 рік довідник FlightGlobal World Air Forces нараховує 728 активних машин цього типу у світі — шосте місце серед бойових літаків. Для читача на Одещині, Миколаївщині, Херсонщині й у Запорізькій області це не абстрактна техніка: українські МіГ-29 щодня перехоплюють дрони й ракети над портом Одеси, а російські — стоять на аеродромах окупованого Криму, звідки їх уже знищували ударами безпілотників.

За чотири з половиною роки повномасштабної війни цей тип лишився робочою машиною Повітряних сил ЗСУ й другорядним типом у російській авіації. Відкриті підрахунки фіксують 35–38 безповоротних втрат українських МіГ-29; візуально підтверджених втрат російських машин цього типу значно менше, і вони майже всі припадають на стоянки, а не на повітряний бій над чотирма областями.

Нижче — технічні показники, причини, з яких РФ усе ще тримає тип у строю, вразливості проти ППО, обсяг західних поставок і те, що саме зафіксовано на Одещині, Миколаївщині, Херсонщині та в Запорізькій області.

МіГ-29 в цифрах

Базова машина виробу 9-12 має довжину 17,32 м, розмах крила 11,36 м і практичну стелю 18 000 м. Два турбореактивні двигуни РД-33 дають по 8 300 кгс на форсажі. Біля землі швидкість обмежена приблизно 1 500 км/год, на висоті — до 2 450 км/год. Перевантаження +9 g, швидкість набору висоти близько 330 м/с. Внутрішнє паливо дає дальність 1 430 км; з двома підвісними баками — до 2 100 км. Бойовий радіус біля землі стискається до орієнтовно 700 км і ще сильніше падає з повним комплектом ракет і бомб.

Озброєння: гармата ГШ-30-1 калібру 30 мм на 150 снарядів, шість підкрильних точок підвіски плюс центральний вузол під бак. Типове повітряне навантаження — до двох ракет середньої дальності Р-27 і до шести ракет ближнього бою Р-73 або старіших Р-60. Бойове навантаження залежить від модифікації й коливається від близько 2 180 кг до 4 000 кг. Пізніші версії, зокрема SMT і палубний МіГ-29К, тримають більше палива й ширший набір керованих бомб і протирадіолокаційних ракет.

Джерело: довідкові ТТХ базової модифікації 9-12; парк — FlightGlobal World Air Forces 2026.

Оцінки російського парку розходяться. На 2022 рік відкриті дані давали близько 87 машин різних модифікацій у повітряно-космічних силах РФ плюс 22–24 палубні МіГ-29К у морській авіації. Довідники 2024–2026 зводять МіГ-29 і МіГ-35 разом і пишуть про 250–256 одиниць у ВКС і ще близько 22 у флоті. Це різні вибірки: частина машин стоїть на зберіганні, частина — навчальні. Окремої перевіреної цифри «скільки саме боєздатних МіГ-29 літає в РФ у вересні 2026-го» у відкритому доступі немає.

Чому РФ розраховує на МіГ-29

Для російського командування МіГ-29 дешевший у льотній годині за Су-35 і Су-30СМ і простіший у підготовці пілотів, які вчилися ще на радянських програмах. Маневреність на малих і середніх дистанціях лишається сильною стороною: мала маса й висока тягоозброєність дають перевагу в короткому повітряному бою. Палубна версія МіГ-29К закриває нішу, якої в сімейства Сухого майже немає, поки єдиний авіаносець РФ фактично не боєздатний.

Порівняно зі старішими МіГ-23 і ранніми Су-27, які РФ уже майже зняла з ударної роботи, МіГ-29 тримає сучасніші ракети Р-77 на пізніх модифікаціях і може нести керовані бомби. Це не робить його рівним Су-34 як ударній платформі: радіус, радар і запас палива менші. РФ тримає тип як «другий ешелон» — навчання, чергування на другорядних аеродромах, морська авіація, рідше — удари з окупованого Криму.

Логіка схожа на те, як у господарстві тримають старий, але ще живий вантажний бус поруч із новим фургоном: він дешевший на кілометр і виїжджає, коли новий зайнятий. Аналогія ламається в зоні ППО: бус можна поставити в двір, а винищувач на відкритій стоянці Бельбека чи Качі стає ціллю для дрона за десятки чи сотні кілометрів.

Вразливість проти ППО й ЗСУ

Головне обмеження МіГ-29 — коротке «дихання» без підвісних баків і слабкий радіус виявлення цілей у ранніх РЛС типу Н019, близько 60–100 км залежно від ракурсу. Українські й російські розрахунки ППО бачать машину раніше, ніж її радар впевнено захоплює сучасний винищувач. Ракета Р-37М з Су-35 б’є на дистанції, з якої МіГ-29 відповісти не може: у ніч на 27 червня 2026 року український борт зник над Полтавщиною, пілот катапультувався; відкриті оцінки пов’язують епізод із дальнім пуском, але офіційної причини Повітряні сили не назвали.

Друга вразливість — стоянка. Планер 1980-х не має стелс-обводів, двигуни РД-33 лишають помітний тепловий слід, аеродромне обслуговування триває довше, ніж у новіших типів. На Миколаївщині в ніч на 27 червня 2026 року ударний дрон типу «Герань-4» уразив український МіГ-29 на аеродромі Вознесенська. На Одещині 10 серпня 2026 року інший український МіГ-29 загорівся під час пуску ракети по БПЛА в Березівському районі; пілот катапультувався, слідчі перевіряють стан ракети й планера.

Важливо. Відкриті реєстри фіксують насамперед українські втрати цього типу: орієнтовно 35 машин безповоротно й ще кілька пошкоджених станом на липень 2026 року, з пізнішими епізодами на Миколаївщині й Одещині. Візуально підтверджених збиттів російських МіГ-29 у повітрі над Одещиною, Миколаївщиною, Херсонщиною чи Запорізькою областю публічної зведеної статистики немає. Підтверджені ураження російських машин цього типу в 2025–2026 роках сталися на стоянках в окупованому Криму.

Часті зони пошкодження в відкритих кадрах — крило, повітрозабірники, хвостова частина біля сопел. Це наслідок і зенітних ракет, і уламків дронів, і відмов підвісок. Окремої офіційної статистики «яка саме частина фюзеляжа уражається найчастіше» ні Міноборони України, ні Генштаб РФ не публікують.

Поставки західних МіГ-29 до України

На лютий 2022 року в бойовому строю Повітряних сил було орієнтовно від 36 до 43 МіГ-29 при більшому парку планерів на зберіганні. У березні–квітні 2023 року Словаччина передала всі 13 обіцяних машин: чотири перегнали українські пілоти, решту дев’ять везли наземним шляхом, три — без двигунів. Польща того ж року передала 14 літаків. Разом це 27 бортів, частина з яких одразу пішла на запчастини.

Додаткова польська партія — від 6 до 14 машин — у 2025–2026 роках так і не вилетіла. У червні 2026 року міністр оборони Польщі публічно зв’язав передачу з обміном на українські дронові технології; за його словами, домовленості не виконано, тож нових МіГ-29 з цього пакету Україна на кінець червня не отримала. Оцінки «живого» українського парку восени 2026 року коливаються близько 45 машин разом із навчальними — це відкриті прикидки, не офіційний бойовий склад.

Західні борти не змінили баланс сил у сенсі паритету з Су-35. Вони дали інше: сумісність із ракетами AGM-88 HARM, бомбами JDAM-ER, GBU-39 і французькими AASM Hammer. Український МіГ-29 з 2023 року працює менше як класичний перехоплювач і більше як носій високоточної зброї та мисливець на «шахеди». Над портом Одеси це видно щотижня: ті самі планери, інші ракети, інколи вже Р-60 замість дефіцитних Р-73.

Де його застосовують у чотирьох областях

На Одещині українські МіГ-29 — частина щоденної ППО узбережжя. У серпні 2026 року один борт втрачено в Березівському районі під час перехоплення російських БПЛА: за попередніми даними слідства, відмова сталася в момент пуску ракети. Окремої публічної статистики, скільки саме російських МіГ-29 збито саме над Одещиною, немає.

На Миколаївщині зафіксовано дві різні історії. 25 вересня 2022 року в Баштанському районі втрачено український МіГ-29 204-ї бригади під час завдання з ракетами HARM; пілот Тарас Редькін загинув. У червні 2026 року вже російський дрон дістав українську машину на землі у Вознесенську. Підтвердженого збиття російського МіГ-29 саме над Миколаївщиною у відкритих реєстрах немає.

На Херсонщині 27 травня 2022 року український МіГ-29 збив російський Су-35, який вилетів з Бельбека полювати на штурмовики Су-25. У 2025 році ті самі українські МіГ-29 били керованими бомбами AASM Hammer по командних пунктах на лівобережжі, зокрема в районі Олешок. Російський МіГ-29 як збита над Херсонщиною ціль у перевірених зведеннях не фігурує.

У Запорізькій області українські МіГ-29 застосовували як ударні: у 2024–2025 роках Повітряні сили показували удари керованими бомбами по пунктах зовнішніх екіпажів БПЛА й складах. Збиттів російського МіГ-29 над цією областю відкриті джерела не документують.

Російські машини цього типу знищували переважно там, де вони стоять. 4 грудня 2025 року підрозділ ГУР «Примари» уразив МіГ-29 на аеродромі Кача в окупованому Криму. У ніч на 26 червня 2026 року ГУР показало знищення ще одного борту на Бельбеку біля Севастополя разом із аеродромною установкою, що його обслуговувала. У серпні 2026 року українські дрони пошкоджували МіГ-29 уже на території РФ — у Міллерово та на Вітязево під Анапою. Це інший контур, ніж повітряний бій над чотирма областями: ППО й винищувачі ЗСУ знімають ракети й дрони, а самі російські МіГ-29 частіше горять на плиті, ніж падають над Одесою чи Херсоном.

Що робити далі

Якщо ви живете на Одещині й чуєте роботу винищувача вночі, орієнтуйтеся на офіційні тривоги Одеської ОВА та Повітряних сил, а не на звук двигуна: МіГ-29 над портом майже завжди працює по БПЛА чи крилатій ракеті, і «все ясно» з цього звуку зробити не можна. Перевіряйте укриття в будинку заздалегідь, не під час заходу борту.

Якщо ви на Миколаївщині чи Херсонщині поблизу аеродромів і логістики, враховуйте, що стоянки тактичної авіації самі стають цілями дронів. Не знімайте і не викладайте роботу ППО й літаків: координати стоянки коштують дешевше за ракету.

Якщо ви в Запорізькій області й бачите наслідки авіаудару по складах чи пунктах БПЛА, фіксуйте лише те, що потрібно рятувальникам і поліції. Відрізнити український МіГ-29 з західною бомбою від російського планера з відкритого відео без підготовки майже неможливо.

Якщо вам потрібні перевірені цифри втрат, а не скрін з чату, дивіться зведення Повітряних сил і ГУР та візуально підтверджені реєстри. Розбіжність між «збили МіГ» у пропаганді й фото уламків — це норма відкритих даних війни, а не привід довіряти більшому числу.