10 вересня 2025 року в Бериславі російська міна забрала життя старшого сержанта поліції В’ячеслава Григор’єва. Трагедія сталася на зворотному шляху евакуаційної групи: автомобіль наїхав на вибуховий пристрій, залишений окупантами. Ще двоє поліцейських тоді отримали поранення.

9 вересня 2025 року евакуаційна група поліції виїхала до Берислава, щоб транспортувати тіло загиблої місцевої жительки. На місці правоохоронці потрапили в пастку: окупанти помітили рух екіпажу з безпілотника й розпочали комбіновану атаку артилерією та FPV-дронами.

Понад годину поліцейські трималися під масованими ударами у тимчасовому сховищі. Згодом групі вдалося переміститися до іншої будівлі. Броньований автомобіль було знищено російською атакою, тож до ранку вони перебували в укритті в оточенні ворожих безпілотників.

Наступного ранку організували евакуацію заблокованих поліцейських. Безпечно виїхати з Берислава не вдалося: автівка наїхала на російську міну. Внаслідок детонації В’ячеслав Григор’єв загинув на місці, двоє колег отримали тяжкі поранення.

Служба на лінії вогню і пам’ять колег

В’ячеслав Григор’єв народився у Новій Каховці. Вибір захищати правопорядок він зробив ще 2003 року. З початком повномасштабної війни виконував бойові та гуманітарні завдання на лінії фронту у складі евакуаційної групи Бериславського райвідділу поліції.

Ризикуючи життям під постійними обстрілами, він разом із колегами надавав допомогу пораненим і евакуював жителів прифронтових населених пунктів. Кожна з десятків успішних евакуацій на його рахунку — це збережене життя. Він до кінця залишався вірним Присязі й рятував людей до останнього подиху.

За спогадами колег, саме В’ячеслав під час евакуацій зазвичай виконував обов’язки водія. Завдяки професіоналізму та впевненим діям в екстремальних умовах йому вдавалося маневрувати під ворожими обстрілами.

Колеги розповідають, що він був душею підрозділу і надійним другом. У найскрутніші хвилини знаходив правильні слова підтримки й умів розрадити щирим жартом. Для родини він був найкращим чоловіком і батьком, який обожнював рідних і з гордістю ділився успіхами сина.

У пам’яті він залишиться хоробрим правоохоронцем і людиною зі світлою душею, яка рятувала інших до останнього подиху. Герої не вмирають. Назавжди в строю. Про це повідомило джерело.