Коротко

• Офіційно в Україні чотири атомні електростанції під оператором Енергоатом: Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська і Хмельницька.
• На них разом 15 енергоблоків типу ВВЕР загальною встановленою потужністю 13 835 МВт.
• Під контролем України зараз працюють три станції з дев’ятьма блоками — близько 7,8 ГВт.
• Запорізька АЕС окупована з березня 2022 року, усі шість блоків у холодному зупині й електроенергію в українську мережу не віддають.
• Чорнобильська АЕС електроенергію не виробляє з 15 грудня 2000 року і є окремим підприємством зі зняття з експлуатації.
• Атомна генерація залишається основою балансу: за даними НКРЕКП, у грудні 2025 року вона дала 62,7% виробництва електроенергії.

Коротко і без прикрас: якщо питаєте «скільки в Україні атомних станцій», відповідь залежить від того, що саме ви рахуєте. Станцій як промислових майданчиків — чотири. Блоків — п’ятнадцять. Тих, що сьогодні реально крутять турбіни на підконтрольній території, — три станції й дев’ять реакторів. Чорнобиль сюди не входить, хоча назва в голові в багатьох стоїть першою.

Плутанина виникає постійно. Хтось додає ЧАЕС, хтось віднімає Запорізьку, хтось плутає станцію з окремим енергоблоком. У практиці я раз у раз бачу, як у розмовах «чотири АЕС» раптом стають «п’ятьма» або «двома». Тому нижче — розклад по об’єктах, потужностях і статусах, без загальних фраз про «енергетичне серце».

Усі чотири промислові майданчики належать АТ «НАЕК «Енергоатом». Це державний оператор ядерних установок. Чорнобильська станція виведена зі складу компанії ще давно і працює як Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» під управлінням Державного агентства з управління зоною відчуження.

Чотири станції Енергоатома: що це за об’єкти

Якщо брати офіційний перелік експлуатуючої організації, картина така.

• Запорізька АЕС — Енергодар, Запорізька область. Шість блоків ВВЕР-1000, 6000 МВт. Найбільша АЕС Європи за встановленою потужністю.
• Рівненська АЕС — Вараш, Рівненська область. Два блоки ВВЕР-440 і два ВВЕР-1000, разом 2835 МВт.
• Південноукраїнська АЕС — Південноукраїнськ, Миколаївська область. Три блоки ВВЕР-1000, 3000 МВт. Частина енергокомплексу разом з Ташлицькою ГАЕС і Олександрівською ГЕС.
• Хмельницька АЕС — Нетішин, Хмельницька область. Два блоки ВВЕР-1000, 2000 МВт. Майданчик, на якому давно планували добудову.

Це не «майже однакові заводи». Рівненська старша за конструкцією: перші два блоки — «чотирьохсотки», менші й інші за компонуванням. Решта — тисячники. Паливо на підконтрольних станціях уже кілька років іде від Westinghouse, не з Росії.

Карта чотирьох атомних станцій України

Міста-супутники теж різні за відчуттям. Вараш і Нетішин — типові атомні містечка заходу. Південноукраїнськ стоїть на Південному Бузі. Енергодар — на колишньому Каховському водосховищі, і саме цей майданчик зараз найпроблемніший з усіх чотирьох.

Скільки станцій реально працюють зараз

Станом на 2026 рік електроенергію в об’єднану енергосистему України дають три АЕС. Дев’ять блоків. Сумарна встановлена потужність підконтрольної атомної генерації — близько 7835 МВт. Не всі блоки щодня на номіналі: частина стоїть у планових ремонтах, частина знижує видачу після ударів по мережі.

У серпні 2026 міністр енергетики Денис Шмигаль говорив, що три з дев’яти підконтрольних блоків були в ремонті. Це нормальний ритм для атомки: раз на рік-два блок виводять на кілька тижнів, міняють паливо, перевіряють обладнання. Проблема в тому, що війна цей ритм ламає. Лінії 330 і 750 кВ б’ють частіше, ніж хотілося б диспетчерам.

Запорізька АЕС: є в реєстрі, немає в балансі

Запорізьку станцію російські війська зайняли на початку березня 2022 року. З вересня 2022 вона не відпускає електрику в українську мережу. Усі шість реакторів переведені в холодний зупин: ланцюгова реакція зупинена, температура теплоносія нижче 100 °C.

Холодний зупин — не «вимкнули й забули». Станція все одно потребує зовнішнього живлення для насосів охолодження реакторів і басейнів відпрацьованого палива. Без цього доводиться запускати дизель-генератори. За час окупації ЗАЕС переживала вже десятки повних втрат зовнішнього електропостачання. У вересні 2026 українські енергетики знову підключили лінію 330 кВ «Феросплавна-1», після того як станція кілька тижнів сиділа на дизелях.

Радіаційний фон на майданчику Енергоатом і МАГАТЕ описують як такий, що відповідає нормальній експлуатації в довоєнний період. Це не привід заспокоюватися. Обладнання старіє швидше, коли його трясе війна, а персонал працює в умовах окупації.

Градірні Запорізької АЕС біля Енергодара

Поки станція не повернеться під контроль законного оператора, рахувати її «працюючою українською АЕС» можна лише на папері. Фізично шість тисяч мегават з балансу випали.

Три станції, які тримають систему

Рівненська, Південноукраїнська і Хмельницька — це те, на чому зараз стоїть атомна частина графіка. Вони розкидані географічно, і це плюс: удар по одній лінії не глушить усю генерацію одразу.

• Рівненська закриває захід. Чотири блоки, з яких два відносно невеликі ВВЕР-440. Саме тут свого часу вперше в Україні поставили такі реактори.
• Південноукраїнська — три тисячники. Поруч гідроакумулююча станція, тож комплекс уміє не тільки видавати базову потужність, а й трохи маневрувати.
• Хмельницька — два блоки по тисячі. Найменша з трьох, але з найбільшими планами добудови.

За перше півріччя 2026 року українські АЕС (тобто ті, що під контролем) виробили 26 820,1 млн кВт·год. Енергоатом фіксував невелике зростання порівняно з тим самим періодом 2025-го. Цифра скромна на тлі довоєнних років, коли в грі була ще Запорізька, але для воєнного балансу це дуже багато.

Чорнобильська АЕС: станція є, генерації немає

ЧАЕС часто плутають із «п’ятою атомною». Формально це атомна електростанція. Фактично з 15 грудня 2000 року, коли зупинили третій блок, вона не виробляє товарну електроенергію.

Четвертий блок зруйнований аварією 1986 року. Перший зупинили в 1996-му, другий — ще раніше, після пожежі в машзалі 1991-го. Зараз ДСП «Чорнобильська АЕС» займається зняттям з експлуатації блоків 1–3, об’єктом «Укриття» і поводженням з радіоактивними відходами. Уряд у 2026 році схвалив оновлення державної програми цих робіт і продовження її дії до 2036 року.

На майданчику в вересні 2026 запустили невелику сонячну станцію на 2 МВт — для власних потреб конфайнмента, сховищ і систем безпеки. Це не «нова АЕС». Це резервне живлення об’єкта, який сам електрику вже чверть століття не продає.

Тож у відповіді на побутове питання «скільки атомних станцій в Україні» Чорнобиль варто згадувати окремим рядком: ядерний об’єкт є, електростанції в звичному сенсі — немає.

Скільки блоків і яка потужність

Станція і блок — різні речі. Люди часто кажуть «в Україні 15 атомних станцій», маючи на увазі реактори. Ні. Станцій чотири, реакторних установок п’ятнадцять.

Разом 15 блоків і 13 835 МВт встановленої потужності. Нетто (те, що реально можна видати в мережу після власних потреб) трохи менше: міжнародні реєстри часто пишуть близько 13,1 ГВт. Для розмови «скільки станцій» ця різниця не критична. Для диспетчера — так.

Два рівненські «чотирьохсотки» — окрема історія. Їхня електрична потужність 420 і 415 МВт, не тисяча. Через це сума по Рівненській виходить 2835, а не круглі 4000. Новачки в темі часто округлюють усі блоки до тисячі й дивуються, чому цифри не сходяться.

Яку частку електрики дають АЕС

До повномасштабного вторгнення атомна генерація стабільно тримала більше половини виробництва. У 2021 році це було понад 50%. Після втрати ЗАЕС частка не впала так сильно, як можна було чекати, бо впало й загальне споживання, і частина теплової генерації вийшла з ладу.

За відкритими даними НКРЕКП, у грудні 2025 року атомні станції забезпечили 62,7% усього виробництва електроенергії. Для порівняння, ТЕС дали 12,6%, ТЕЦ — 13,3%, ГЕС — 5,7%, ВДЕ — 3,8%. Зима, мало сонця, вугілля в дефіциті — атомка тягне базове навантаження майже без альтернативи.

Це не означає, що система «тримається лише на реакторах». Без теплових і гідроблоків у пік не обійтися. Але якщо вночі чи в січневий антициклон треба стабільні гігавати годинами поспіль, дивляться саме на АЕС.

Що планували добудувати і що залишилося на папері

Історично в Україні починали більше станцій, ніж довели до пуску. Чигиринська, Одеська, Харківська, Кримська так і лишилися недобудовами або проєктами. Після Чорнобиля був мораторій, потім розвал Союзу, потім хронічний брак грошей.

На діючих майданчиках плани живіші.

• На Хмельницькій ще з 1980-х стоять недобудовані корпуси 3-го і 4-го блоків. Розглядали і добудову за проєктом ВВЕР, і закупівлю обладнання з Болгарії, і нові реактори AP1000 Westinghouse.
• На Південноукраїнській і Рівненській теж фігурують майданчики під додаткові блоки, зокрема американські AP1000.
• У квітні 2026 урядові плани згадували зростання номінальної ядерної потужності до 25 ГВт до 2050 року. Це горизонт, не графік на наступний опалювальний сезон.

За спостереженнями, розмови про «нові блоки вже наступного року» майже завжди виявляються оптимізмом пресрелізів. Ліцензії, гроші, постачання обладнання під час війни і фізичний захист майданчика — кожен пункт окремий багаторічний сюжет. Добудова ХАЕС-3/4 ближча до реальності, ніж чисте поле десь у степу, бо інфраструктура вже є. Але «ближча» не означає «швидка».

Типові помилки, коли рахують станції

Перша: Чорнобиль ставлять у один рядок із Рівненською. Не варто. Різні підприємства, різний статус, різна функція.

Друга: «окупована — значить, її вже немає». Юридично Запорізька АЕС залишається українською ядерною установкою, оператор — Енергоатом. Просто керувати нею з Києва зараз неможливо.

Третя: плутають кількість станцій і кількість реакторів. Запит «скільки атомних станцій» у Google частіше про майданчики. Запит «скільки реакторів в Україні» — про 15 установок, з яких дев’ять під контролем.

Четверта: додають дослідницькі реактори. У Києві в Інституті ядерних досліджень є дослідницький реактор ВВР-М. Це не електростанція і в енергобаланс країни він не входить.

П’ята: дивляться старі довідники 2010-х і пишуть «чотири працюючі АЕС, 15 блоків у роботі». Після 2022 це вже неправда щодо генерації.

Ще один нюанс, який рідко згадують у коротких відповідях. Південноукраїнська станція — не лише три реактори. Це енергокомплекс: атомка плюс гідроакумулююча плюс невелика ГЕС. Коли кажуть «потужність ПАЕС 3000 МВт», мають на увазі саме ядерні блоки. Гідро частина рахується окремо.

Навіщо взагалі знати точну цифру

Бо від неї танцюють і розмови про відключення, і оцінки «чи витримає зима», і політичні заяви про «атомну незалежність». Якщо в голові сидить хибна «п’ять станцій по шість блоків», далі всі висновки пливуть.

Базова потужність підконтрольної атомки — менше 8 ГВт. Це багато, але не «вся країна». В пік споживання системі потрібні й теплові блоки, і імпорт, і гідро, і те, що залишилося від розподіленої генерації. Атомка закриває базу. Маневр і резерв — уже інші станції.

У практиці я помічав ще таке: після серії блекаутів люди починають шукати «секретний п’ятий блок» або «законсервовану станцію, яку можна швидко запустити». Швидко запустити нічого не можна. Навіть готовий блок після довгого простою проходить купу перевірок. Недобудова 1980-х — тим більше не кнопка «увімкнути».

Якщо хочете тримати в голові одну робочу формулу, вона така: чотири станції, п’ятнадцять блоків, три майданчики в роботі, шість запорізьких блоків мовчать через окупацію, Чорнобиль рахуємо окремо.

Далі вже деталі для тих, кому треба глибше: ліцензії на продовження строку експлуатації, графік ремонтів, стан ліній 750 кВ, запаси палива Westinghouse. Це все змінюється щокварталу. Кількість самих станцій — ні. Чотири були, чотири є. Питання лише в тому, скільки з них сьогодні крутять генератори для української мережі.

Якщо перевіряєте новини про «запуск нового блока» чи «повернення ЗАЕС», дивіться першоджерело — повідомлення Енергоатома або Держатомрегулювання. Усе інше легко змішує станцію, блок і бажане з дійсним.