Коротко

• Великих станцій державної компанії «Укргідроенерго» — десять об’єктів на Дніпрі й Дністрі; окремо працює Ташлицька ГАЕС у складі Південноукраїнського енергокомплексу.
• Малих ГЕС (до 10 МВт) станом на середину 2024 року налічували 182 одиниці загальною потужністю близько 122 МВт.
• Разом це приблизно 190–200 гідрооб’єктів різного масштабу; точна «одна цифра» залежить від того, чи рахувати зруйновану Каховську ГЕС і чи зводити Дніпровську ГЕС-1 і ГЕС-2 в одну станцію.
• Встановлена потужність станцій «Укргідроенерго» на 1 червня 2024 року — 5863 МВт (на початок 2022-го було 6208,3 МВт).
• Каховську ГЕС підірвали 6 червня 2023 року; Дніпровська ГЕС після ударів 2024-го працює з обмеженнями, відновлення триває.
• Гідрогенерація дає системі не стільки «базові кіловат-години», скільки швидкий резерв і регулювання частоти — саме тому кількість станцій важлива, але ще важливіша їхня здатність запускатися за хвилини.

Короткої відповіді «рівно стільки-то» тут немає, і це не хитрощі статистики. Люди шукають одну цифру, а отримують розбіжність: десять, сто, майже двісті. Усі три відповіді можуть бути правдивими — якщо чітко сказати, що саме рахуємо.

Велика гідроенергетика України тримається на каскадах Дніпра й Дністра. Мала — на сотнях річок Карпат, Поділля, Південного Бугу. Між ними прірва в потужності: одна Дніпровська ГЕС номінально тягне більше, ніж усі малі станції разом. Зате малі розкидані по областях і не падають однією точкою, коли б’ють по греблі-гіганту.

Нижче — зібрана картина без округлень «приблизно сто станцій», з розподілом на великі й малі, з тим, що зруйновано, і з тим, що ще можна добудувати. Цифри великих об’єктів звіряв із відкритими даними Укргідроенерго, малих — з Атласом енергетичного потенціалу відновлюваних джерел енергії України 2024 року.

Чому в різних джерелах різні цифри

Перша пастка — слово «гідроелектростанція». Під ним ховають і ДніпроГЕС на півтори тисячі мегават, і мікростанцію на 80 кіловат біля старого млина. Друга пастка — статус. Каховська ГЕС формально лишається в переліку компанії, хоча машинний зал і гребля знищені. Дніпровську ГЕС-1 і ГЕС-2 іноді пишуть як одну станцію, іноді як дві черги.

Третя пастка — малі ГЕС. Частина працює сезонно, частина стоїть через суди з екологами чи через пошкоджені мережі, частина взагалі не відпускає струм у ринок, а крутить турбіну «для себе». Реєстри НКРЕКП, галузеві огляди й наукові атласи розходяться на десяток-два об’єктів. Тому чесна формула така: близько десяти великих гідровузлів державного масштабу плюс близько 180 малих.

У практиці, коли колеги з регіональних мереж питали «скільки ГЕС у нас в області», відповідь майже завжди починалася з уточнення: ви про ліцензовані виробники чи про будь-які турбіни на річці? Без цього розмова зривається в суперечку про цифри, яких насправді немає в одному державному «лічильнику».

Великі ГЕС і ГАЕС: хто тримає систему

ПрАТ «Укргідроенерго» — державна компанія, яка експлуатує десять станцій на Дніпрі та Дністрі: Київську ГЕС, Київську ГАЕС, Канівську ГЕС, Кременчуцьку ГЕС, Середньодніпровську ГЕС, Дніпровську ГЕС-1, Дніпровську ГЕС-2, Каховську ГЕС, Дністровську ГЕС і Дністровську ГАЕС. У підготовці до будівництва — Канівська ГАЕС і Каховська ГЕС-2.

На початок 2022 року на станціях товариства стояло 104 гідроагрегати сумарною потужністю 6208,3 МВт. Після втрати Каховської й пошкоджень інших об’єктів компанія публікувала іншу цифру: 5863 МВт станом на 1 червня 2024 року і 98 гідроагрегатів. Частка гідрогенерації в балансі країни в матеріалах компанії фігурує близько 8% — це середня величина «мирних» років, а не гарантія на кожен місяць війни.

Окремо від «Укргідроенерго» працює Ташлицька ГАЕС на Південному Бузі. Вона входить до Південноукраїнського енергокомплексу «Енергоатома». Зараз експлуатують три гідроагрегати; установлена потужність у генераторному режимі — близько 453 МВт, проєкт повного розвитку — шість агрегатів і понад 900 МВт. Поруч стоїть Олександрівська ГЕС тієї ж компанії: невелика, на рівні малої або «майже малої» станції, з двома агрегатами.

Потужності в таблиці — номінальні, з відкритих технічних карток. Реальна віддача в конкретний тиждень залежить від притоку, обмежень по водосховищах, пошкоджень і диспетчерського графіка. Гребля може стояти цілою, а машинний зал — ні.

Дніпровська ГЕС на Дніпрі — найбільший гідровузол країни

Навіщо каскад, а не одна велика гребля

Дніпровський каскад працює як сходи. Воду скинули з Київського водосховища — вона ще раз відпрацьовує на Каневі, потім на Кременчуці, далі нижче. Це зручно для судноплавства й зрошення, але робить систему вразливою: удар по одній ланці змінює рівні на сусідніх.

ГАЕС — інша логіка. Вночі, коли струму багато й дешево, агрегати качають воду вгору. Вдень або в пік вечірнього попиту та сама вода падає вниз і крутить генератор. Київська, Дністровська й Ташлицька ГАЕС саме для цього: не «наварити річний обсяг», а зловити годину, коли системі бракує маневру.

За спостереженнями з розмов диспетчерів у роки після 2022-го, саме гідроагрегати часто першими закривали провал, коли теплові блоки вилітали після нічної атаки. Атом так швидко не розганяється. Сонце вночі мовчить. Гідро — майже єдине, що вміє вийти на повну за кілька хвилин, якщо гребля й канали цілі.

Малі, міні- й мікро-ГЕС: тиха більшість

За українським законом до малих гідроелектростанцій відносять об’єкти встановленою потужністю не більше 10 МВт. Міжнародні класифікації дроблять це ще дрібніше: міні — сотні кіловат, мікро — до 100 кВт. У побуті всі їх звуть «малими ГЕС».

Атлас енергетичного потенціалу відновлюваних джерел енергії України фіксує на середину 2024 року 182 малі ГЕС загальною встановленою потужністю 122 МВт. Середньорічний виробіток — близько 280 млн кВт·год. Для порівняння: одна Кременчуцька ГЕС у хороший водний рік дає на порядок більше. Але 182 точки на карті — це вже інша якість системи: децентралізація.

Географія нерівна. Найбільше станцій традиційно тримають Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області. Там є напір. На рівнинній півночі й сході малих ГЕС обмаль: річка широка, падіння слабке, гребля виходить дорожчою за ефект.

• більшість малих станцій — приватні або комунальні, не «Укргідроенерго»;
• частина стоїть на місці старих млинів і ГЕС 1920–1950-х;
• потужність однієї типової станції часто 0,2–2 МВт, рідко наближається до стелі в 10 МВт;
• технічний потенціал малих річок в атласі оцінюють орієнтовно в 375 МВт і 1270 млн кВт·год на рік — тобто освоєно далеко не все.

Потенціал звучить привабливо, поки не згадаєш суди, рибу й паводок. Нова міні-ГЕС на карпатській притоці може дати селу світло й власнику «зелений» тариф. Може й перекрити нерестовище. Тому кількість малих станцій у 2010-х росла хвилями, а потім частина проєктів зависала в оцінці впливу на довкілля.

Мала ГЕС на гірській річці — типовий карпатський формат

Типові помилки, коли рахують «усі ГЕС України»

1. Беруть лише сайт «Укргідроенерго» і кажуть: в Україні десять ГЕС. Це правда лише для великих державних вузлів.
2. Додають Вікіпедію англійською і забувають Ташлицьку, бо вона формально «атомна» компанія.
3. Плутають установлену потужність і ту, що реально крутиться сьогодні ввечері.
4. Рахують зруйновану Каховську як робочу — або, навпаки, викреслюють її з історії каскаду, ніби Дніпро нижче Запоріжжя тепер без гідровузла.
5. Зводять малі ГЕС до «ста штук», бо так писали десять років тому, коли станцій справді було менше.

Після такого списку цифра перестає бути спортом. Важливіше розуміти шари: гіганти каскаду, гідроакумуляція, розсип малих станцій.

Що війна зробила з кількістю й потужністю

6 червня 2023 року Каховську ГЕС підірвали російські окупанти. Зникла не лише генерація близько 350 МВт. Зникло водосховище, яке тримало рівень для зрошення півдня, судноплавство й певну логіку роботи Дніпровської ГЕС вище за течією. Компанія досі тримає Каховську в переліку станцій і готує проєкт Каховської ГЕС-2. Це вже не «скільки працює зараз», а «що плануємо повернути».

У 2024 році серія ударів пошкодила Дніпровську ГЕС у Запоріжжі — символ ще з 1930-х, відновлений після Другої світової. Гребля вистояла, енергетична частина — ні. Відновлення рахують роками, не місяцями: турбіни, машинний зал, захисні споруди. Інші станції каскаду теж отримували прильоти, але більшість продовжила роботу з ремонтами «на ходу».

Малі ГЕС постраждали інакше. Хтось утратив лінію видачі потужності. Хтось опинився в зоні бойових дій. Хтось просто зупинився, бо банк не дає кредит на ремонт, а «зелений» тариф платять із затримкою. Тому 182 в атласі 2024-го — це «перебувають в експлуатації», а не «щодня відпускають максимум».

Помічав таку річ у розмовах з інженерами малих станцій на заході країни: після 2022-го вони стали обережніші з публічними координатами. Станція на 400 кВт нікому не цікава як трофей, але як точка в енергосистемі села — цілком. Тому частина локальної генерації зараз менше світиться в новинах, ніж великі греблі.

Яку роль гідро грає в енергосистемі, якщо атом і тепло сильніші

За обсягом річного виробітку гідро завжди поступалося атомним і тепловим станціям. Це нормально. Вода залежить від повені й посухи. Зате гідроагрегат набирає потужність швидше за вугільний блок і не потребує ранкового «розпалювання».

Три функції, через які ГЕС не можна замінити самими сонячними панелями:

• покриття піків ранкового й вечірнього попиту;
• регулювання частоти 50 Гц, коли хтось аварійно відключився;
• аварійний резерв: скинули воду — отримали мегавати без очікування палива.

ГАЕС додають четверту: зберігання енергії. Це той самий принцип, що в гігантській батареї, тільки носієм є вода у верхній водоймі. Дністровська ГАЕС у проєкті на сім агрегатів має стати одним з найбільших таких об’єктів Європи. Поки добудовані не всі машини, але логіка вже зрозуміла: чим більше сонця й вітру в системі, тим більше треба «насосів», які з’їдять надлишок удень і віддадуть увечері.

Є й зворотний бік. Велике водосховище — це затоплені землі, змінений мікроклімат, бар’єр для риби. Після Каховської розмова про нові гігантські греблі звучить інакше, ніж у 1950-х. Тому наступний приріст, якщо він буде, швидше піде в добудову ГАЕС і в акуратні малі станції, а не в друге Каховське море.

Потенціал: де ще можна ставити турбіни

Великі річки майже вибрані. Дніпровський каскад зібраний. Дністер теж. Вільні ніші — Канівська ГАЕС, наступні агрегати Дністровської й Ташлицької, гіпотетична нова Каховська після деокупації й проєктування. Це не «ще сто великих ГЕС», це добудова вже розпочатого.

Малі річки — інша шахова дошка. В Україні десятки тисяч водотоків. Технічно доступний потенціал малої гідроенергетики в різних оцінках коливається від кількох сотень до півтори-двох тисяч мегават. Цифри розходяться, бо одні рахують «якщо поставити турбіну на кожному перепаді», інші — «якщо не вбити річку».

Реалістичний шлях виглядає скромніше за презентації 2010-х:

• модернізація вже наявних 180+ малих станцій (ККД старих турбін часто сумний);
• відновлення законсервованих ГЕС 1950-х там, де гребля ще жива;
• мікростанції для громад і підприємств без великого водосховища;
• жорсткіший відбір нових площадок у Карпатах, щоб не повторити конфлікти з громадами.

Будувати «ще двісті малих ГЕС за п’ять років» — гарна фраза для слайда. На землі впирається в землю, воду, рибінспекцію, відведення ділянки й лінію 10 кВ, якої в ущелині може не бути.

Як читати новини про «втрачену гідропотужність»

Коли пишуть «Україна втратила стільки-то мегават гідро», дивіться три речі. Перша — це встановлена потужність чи фактична генерація за місяць. Друга — станція зруйнована вщент чи просто стоїть без кількох агрегатів. Третя — чи врахували ГАЕС, які в насосному режимі ще й споживають струм.

Каховська — втрата і генерації, і водойми. Дніпровська після 2024-го — втрата великого шматка встановленої потужності при живій греблі. Київська чи Канівська після ремонту агрегату можуть повернутися майже до паспорта. Мала ГЕС у Франківщині, якій відрізали ЛЕП, у статистиці «в експлуатації» ще рік живе, а в мережу не віддає нічого.

Тому відповідь на запит «скільки гідроелектростанцій в Україні» варто тримати в двох рядках. Ряд перший: великих державних гідровузлів — близько десятка плюс Ташлицька. Ряд другий: малих — близько 180. Разом майже двісті об’єктів. Працюють не всі на повну. Частина — у проєкті відновлення.

Якщо вам потрібна цифра для реферату — беріть шар «10 великих Укргідроенерго + Ташлицька + 182 малі» і обов’язково ставте дату зрізу. Якщо потрібна цифра, щоб зрозуміти стійкість системи, дивіться не кількість табличок, а скільки агрегатів здатні вийти в мережу за чверть години після удару по ТЕС.

Далі логічно зробити три прості речі: відкрити карту каскаду Дніпра й подивитися, де яка гребля стоїть відносно вашого міста; перевірити, чи є в громаді мала ГЕС і в якому вона стані; стежити за відновленням Дніпровської та проєктами ГАЕС — саме там вирішуватиметься, чи залишиться гідро «швидким м’язом» системи, чи лише спогадом про каскад середини XX століття.